На сьогоднішній день найбільш популярні серед покупців два типи теплої підлоги.

Тепла підлога (електрична або водяна) за останній час стала виправданою альтернативою традиційним системам опалення. Підлога може використовуватися як основне джерело опалення (наприклад, у ванній, де немає радіатора або сушарки для рушника), або як додаткове у великій кімнаті.

Тепла підлога електрична має багато переваг:

  • Тепла підлога під плитку забезпечує рівномірний розподіл температурного поля від самого низу приміщення – ця область при радіаторному опаленні зазвичай не прогрівається.
  • Встановлення мінімально впливає на загальні геометричні розміри кімнати, підлога піднімається на 3-5 см (в залежності від товщини нагрівального елементу та типу нагрівача).
  • Господар житла може починати опалювальний сезон на власний розсуд, просто підключивши систему.
  • Тепла підлога більш практична ніж водяна, її можна швидше та простіше встановити, вона більш надійна, виключає протікання або можливість розмерзання системи. Навіть негативні температури в будинку ніяк не позначаться на її працездатності.
  • Можливість точного регулювання та підтримки температури в кімнаті.
  • Немає необхідності дизайнерськими методами приховувати прилади опалення, електрична підлога відкриває великий простір для дизайнерських рішень.

Тепла підлога електрична

Тепла підлога під плитку – порядок укладання

На сьогоднішній день серед покупців найбільш популярні два типи теплої підлоги:
 
  • Кабельна – резистивний шнур, що нагрівається при подачі на нього напруги, продається в бухті (котушці). Це найпростіша тепла підлога, ціна на неї залежить від декількох факторів – це довжина, потужність та набір комплектуючих (наприклад, він може мати затискачі на планці, інструмент тощо).
  • Нагрівальний мат – фактично, це вже готовий до укладання кабель, який закріплений на основі з необхідним кроком. Якщо ви вирішили придбати таку теплу підлогу, ціна на неї буде на 30-50% вище, ніж на кабельну. Але подорожчання повністю компенсується простотою та швидкістю монтажу.

Попередній розрахунок теплої підлоги

Рохрахунок теплої підлогиРозробка проекту, як укласти теплу підлогу під плитку, дозволить точно визначитися з обсягом робіт, знизити витрати та грамотно розмістити резистивний дріт, щоб уникнути його перегріву. При цьому слід врахувати кілька факторів:
 
  • Для нормального обігріву кімнати достатньо, щоб укладання електронагрівальних елементів було виконано всього на 70% площі кімнати;
  • Електрична тепла підлога не вкладається у місцях, де встановлені ​​важкі низькі меблі або побутова техніка. Через невелику відстань нагріте повітря не буде підніматися вгору, і буде додатково розігрівати саму підлогу. Це в результаті призведе до перегріву кабелю. Також варто уникати місць, де стоять меблі на тонких ніжках – вони будуть створювати дуже велике навантаження, яке може привести до переломів кабелю, якщо стяжка буде виконана неправильно;
  • Теплогенеруючий шнур повинен розташовуватися на відстані 15-20 см від стіни;
  • Оптимальна відстань між двома сусідніми витками – 10 см;
  • В проекті необхідно відразу визначитися з місцем встановлення терморегулятора та термодатчика.
На аркуші паперу можна схематично позначити розміщення меблів та площу, на якій буде укладатися електрична підлога. Це допоможе визначитися з тим, якої довжини необхідно купити теплу підлогу, та розрахувати її потужність. Це особливо важливо для визначення того, як її підключати, чи витримає таке навантаження стара проводка або потрібно прокладати новий кабель.
 
Необхідну потужність теплої підлоги визначають, виходячи з площі приміщення/кімнати – в середньому 136-150 Вт на 1 м2.

Підготовка основи теплої підлоги

Підготовка основи теплої підлогиНагрівальний елемент необхідно укладати виключно на чисту та рівну поверхню. Тому при підготовці основи необхідно заштукатурити всі тріщини, видалити виступи та ретельно пропилососити площу укладання. Якщо поверхня занадто нерівна, то краще вирішити питання кардинально – зробити нову стяжку.
Вибір залежить від фінансових можливостей і часу – бетонна стяжка дешевше, але для її повного висихання (затвердіння) буде потрібно кілька днів. Наливні підлоги підійдуть в тому випадку, якщо стяжку треба зробити швидко й для вирівнювання поверхні немає необхідності наносити товстий шар розчину.
 
Бажано нагрівальний провід не розміщувати на дерев'яну основу ДСП, фанеру або дошки, це призведе до значних тепловтрат.
Одночасно з підготовкою основи необхідно виконати роботи з прокладання електрокабелю живлення. Якщо є можливість, прокласти окремий провід підведення електрики в будинок/квартиру, підібравши переріз дроту за потужністю теплої підлоги. Це допоможе значно підвищити надійність і безпеку експлуатації системи.

Укладання теплоізоляції

Укладання теплоізоляції дозволяє значно збільшити ефективність функціонування системи обігріву:
 
  • Скорочення природних тепловтрат з приміщення назовні через холодні поверхні. За показниками вимірів, монтаж теплоізоляції дозволяє скоротити втрати тепла до 20%.
  • Економія електроенергії – тепло направлене на обігрів кімнати, а не елементів конструкції та перекриттів, які розташовані під теплою підлогою. Це дозволяє скоротити витрати на опалення.
  • Рівномірний розподіл тепла на всій площі приміщення.
  • Якщо приміщення розташоване на першому поверсі, теплоізоляція також запобігає потраплянню в приміщення вологи з підвалу або землі.
  • В багатоквартирних будинках монтаж ізоляції створює додаткову звукоізоляцію.
 
Укладка утеплювачаПри правильному укладанні утеплювача під теплу підлогу, його багатошарова структура утворює закриту термозону, яка забезпечує рівномірне поширення тепла чітко в необхідному напрямку.
Товщину термоізоляційного шару обирають, виходячи з місця монтажу теплої підлоги.
 
Товстий (до 10 мм) шар необхідно укласти, якщо площа укладання знаходиться над холодним приміщенням, яке не опалюється: підвал, перший поверх над грунтом, лоджія/балконі. При цьому товстий прошарок теплоізоляції можна укладати до чистової стяжки, якщо нерівності дуже великі та можуть знадобитися великі об'єми розчину для вирівнювання. Зазвичай для цього використовують пінополістирол або пінопласт.
 
Тонкий прошарок теплоізоляції монтується на підготовлену поверхню, зазвичай для цього використовують пенофол, укладаючи його фольгованою стороною вгору – цим досягається додаткове відбиття теплового випромінювання в бік кімнати.
 
Щоб домогтися максимального зниження тепловтрат, ізоляцію укладають також на стіни – на висоту до 20 см, це особливо важливо для зовнішніх (тих, що виходять на вулицю) стін.

Установка термодатчика та терморегулятора

Щоб термодатчик проводив адекватні виміри температури, його необхідно встановити між витками електричного термокабелю, відступивши не менше 1 метра від зовнішньої стіни – таке розташування забезпечує середнє значення температури. Сам датчик поміщають в гофротрубу – це забезпечує легкий доступ для проведення заміни або ремонту. Гофротрубу укладають в спеціальний штроб, з нижнього торця встановлюють спеціальну заглушку – це виключає потрапляння всередину різного сміття та розчину при заливці. Особливої ​​уваги потребує плавність переходу гофротруби в районі плінтуса – він повинен бути без перегинів, вигин внутрішнього радіуса – не менше 5 см.
 
Сам терморегулятор – прилад, який відповідає за регулювання й підтримку температурного режиму. Його встановлюють на стіні, безпосередньо поруч із розетками або вимикачами, якщо живлення системи буде виконуватися від вже прокладеної проводки. В ідеалі краще прокласти окремий електрокабель і для встановлення терморегулятора використовувати окремий короб. Терморегулятор може бути як механічним, так і електронним, він порівнює свідчення, отримані від термодатчика, зі встановленими значеннями та продовжує/припиняє роботу теплої підлоги.
 
В сучасних системах «розумний будинок» керування теплою підлогою може виконуватися центральним контролером, що отримує дані про температуру від декількох джерел. Це дозволяє максимально точно витримати оптимальний температурний режим. Крім того, передбачені різні системи функціонування, наприклад, зменшення інтенсивності роботи, коли господарів немає вдома, підвищення температури перед прибуттям додому, робота в економ-режимі у нічний час.

Укладання нагрівального елементу

Укладка нагрівального елементуНагрівальний кабель розкладають на підготовлену основу згідно складеного плану. Дуже важливо витримати однакову відстань між витками, щоб забезпечити рівномірність створюваного теплового поля. При цьому є два варіанти його кріплення:
 
  • за допомогою спеціальної стрічки з кріпильними елементами;
  • укласти на основу металеву сітку та на ній закріпити термокабель, використовуючи пластикові хомути. Сам хомут не можна затягувати дуже сильно. Використання металевої сітки не тільки дозволяє надійно закріпити кабель, але й створить додаткову жорсткість для всієї конструкції.
Процес встановлення нагрівальних матів значно простіший і займає менше часу. Їх можна укладати як прямо, так і під кутом (для цього достатньо просто підрізати несучу сітку), і з розворотом на 180 градусів (необхідно підрізати й розгорнути сітку). Це дає можливість при встановленні легко долати перешкоди, наприклад, якщо в кімнаті є подіум. Щоб мат не зсунувся надалі при заливці, його необхідно закріпити, оптимальний варіант – скотч.

Тестування

Перед заливанням стяжки (як варіант – укладанням керамічного покриття) необхідно перевірити справність отриманої системи та правильність підключення. Це можливо наступним чином:

– За допомогою тестера визначити опір дрота – отримане значення не повинне відрізнятися більше, ніж на 10% від вказаного в паспорті.
– Підключення до мережі – напруга подається на 10-20 хвилин. За цей час можна оцінити, наскільки рівномірно відбувається розігрів теплоносія, як функціонує датчик і терморегулятор.

Заливка стяжки та укладання плитки

Заливка стяжкиЦей процес можна виконати в два етапи або ж за один прийом. Все залежить від типу теплої підлоги та рівня підготовки будівельників.
 
Товщина стяжки залежить від товщини кабелю:
 
– для нагрівального кабелю – приблизно 5 см;
– для нагрівального мату – приблизно 3 см.
 
Для заливання стяжки можна використовувати бетонний розчин – це найбільш дешевий та простий варіант, але при цьому буде потрібно багато часу, щоб цемент затвердів. Для пласта товщиною 5 см необхідно 3-4 тижні для повного схоплювання розчину, щоб на ньому можна було укладати покриття. Використання спеціальних сумішей для наливних підлог значно скоротить час очікування, але при цьому відчутно зросте вартість робіт.
 
Укладати підлогову плитку на нагрівальний мат дозволено без попередньої заливки фіксуючої стяжки. Для цього необхідно використовувати спеціальну клейову суміш для теплих підлог – на відміну від цементу, вона має гарні показники теплопровідності та меншу теплову інерційність. При виборі такої суміші необхідно звернути увагу, на який діапазон температур вона розрахована.
 
У всьому іншому технологія укладання керамічного покриття на теплу електричну підлогу нічим не відрізняється від звичайної. Єдиний момент – необхідно стежити за тим, щоб клейовий розчин лягав рівномірно, без виникнення пустот. Якщо для звичайної плитки це не принципово, то для теплої підлоги такі «повітряні кишені» вкрай небажані – вони можуть стати причиною перегріву кабелю. Починати пересування на новому покритті можна буде через добу після закінчення робіт, а включити саму систему можна тільки після повного (близько 7 днів) висихання розчину. В іншому випадку через нерівномірне висихання, викликане високою температурою, почнеться розтріскування й руйнування клейової суміші.
 
Правильний підбір комплектуючих та матеріалів, точне дотримання технології на всіх етапах монтажу – це гарантія того, що тепла підлога прослужить вам довгі роки. Все необхідне, щоб обладнати теплу підлогу під плитку, ви можете знайти в нашому інтернет-магазині Електрика-Шоп.